Покійні батьки, тонути у воді

Наснилося, що я зустріла свою покійну маму, наче вона живе в Києві. Була дивна, очі нафарбовані блакитними яскравими тінями, вії чорною тушшю, хоча в житті ніколи не фарбувалася. Поводилася якось відсторонено, наче вона і не мама моя, наче у неї своє життя, свої справи. Я ще сказала, що десь в Києві проживає і наша колишня сусідка, що можу дати її телефон, щоб вони зідзвонилися (сусідка виїхала давно в рашу).
Потім ми з мамою опинилися у нас вдома в селі, а кімнаті спить покійний батько, він прокинувся, посміхається, але мама і по відношенню до нього веде себе так ніби вони не разом.
Ще був епізод, ніби я з донькою машиною старими червоними жигулями (в ролі пасажирів) приїхали до нас на луг, до каналу (є реальний, але вже майже висох і заріс, у сні чистий, з водою як був раніше), але коли виходимо з машини виявилося, що вода дуже піднялася, канал розлився, машина стоїть у воді. Я йду у воду, вона чиста, але льдяна, дитина в мене на руках, тримається за мене. Дуже глибоко, і так як в мене дитина на руках я мало не йду під воду, але лише обличчя все ж над водою, можу дихати, а моя дитина на пару секунд з головою опиняється під водою, я докладаю зусиль і роблю так, щоб ми обидві піднялися головами над водою. потрішки рухаюсь, щоб дійти до берега каналу, який під водою, щоб відчути тверду землю під ногами, в мене виходить, ми опиняємося на березі, дитині холодно, я її вдягаю в якийсь светр і теплі сині штани, але резинка в них виявляється дуже стара і розтягнута, вже і якісь вузли на ній нав’язані, штани просто не тримаються на дитині, я зав’язую ще ту резинку, щоб хоч додому дістатися. Дивлюсь, аже того розливу води і немає, канал повернувся в свої береги.