Похорон, дитяче свято

Щось наснилось сьогодні всяке.
1. Наче до нас із донькою прийшли хрещена доньки і її мама (наші родичі, мої двоюрідні сестра і племінниця) і привели двох чоловків (реальних, є такі в селі, особисто я з ними не знайома).було відчуття, що всі вони у нас вдома, хоч приміщення виглядало по іншому. Сестра і племінниця вдягнені тепло в зимові пуховики. І наче вони мають дати тим чоловікам якісь букети на похорон, типу зі штучних квітів і для цього прийшли до нас, наче ці букети у нас. І дійсно звідкісь дістали синій букет, поправляють його, щоб віддати. Я здивована-звідки він у нас взявся? Потім бачу дитину хрещеної і мою доньку, біля дитячої коляски і донька хрещеної тягне коляску до себе, щоб забрати у моєї доньки. Мене це обурило, я вириваю коляску у неї з рук і як гаркнула на неї (в реальності з нею ніколи так себе не поводила). Розумію, що занадто жорстко, але так.
Потім ми з донькою збираємося вийти з приміщення, є типу проходу якогось. Тільки ми туди стали йти, як нам назустріч процесія похоронна, але домовини з покійником не було, а тільки бабульки несли кришку від домовини, обшиту чорною тканиною. Бабульки (багато) теж всі в чорному одязі, але обличчя були якимись добрими. Ми з донькою ледь встигли відскочитти в сторону з дороги. Було відчуття, що не можна так ходити навпроти процесії.
2. Наче я прийшла до доньки в садок на свято, але свято ще не починається, мами хто де, і десь на вулиці, стоїть якийсь кривий стіл, ми сіли за той стіл. Деякі мами взяли собі поїсти макарони з котлетами і прямо тут їдять. Думаю і меніб не завадило поїсти. Дивлюсь, а посеред столу стоїть тарілка, багато макарон і 4 котлети, ніби нічиї. Я беру і починаю їсти, смачно, але стіл кривий і з тарілки котлети весь час зісковзують на стіл, я їх повертаю назад. В результаті я все з’їла. І тут сідає за стіл якийсь чоловік і каже- а де моя їжа? Виходить я з’їла його порцію. Мені дуже незручно. Йду до їдальні де всі брали ті макарони і котлети, думаю треба ж людині купити на місце. Але чомусь не купила. Вже ніби має починатись свято. Бачу дітей вдягнених в костюми гарні, пишна спідниця і прозора накидка на плечі бірюзового кольору.Ввиходить торс голий, тільки прозора накидка, всі діти закутані в тій накидці, а моя відкинула її на спину і ходить в спідниці і гтла до пояса, і задоволена така.Я йду в зал, там напів морок, стоять лавки, деякі батьки вже сидять. Я проходжу крізь якісь штори, типу куліли, ногами, точніше босими пальцями ніг трохи заплуталась в якихось нитках (що мабуть використовуються для управління кулісами). Ледь виплуталась.