Знов батько дитини

Ще епізод: Стою з сусідкою на перехресті нашої вулиці і центральної. В мене в руках чомусь вила, які замазані гноем. Я намагаюся зчистити цей гній з зубів вил здається телефоном, якщо не помиляюся. Чую гул, думаю, мабуть автобус їде, дивлюсь-ні, якась машина. Думаю треба йти додому, бо зараз буде автобус, щоб мене не бачили, починаю йти і знов приходиться повернутися, щоб забрати ті вила, я їх забула і тут їде автобус, за кермом батько дитини, я краєм ока бачу, що він розвалився на сидінні, демонстративно мені киває головою-вітається, а я стою і не реагую у відповідь. Він проїзджає. Потім епізод, я їду в автобусі, дуже багато людей і стоять і я стою. Знаю, що має заходити з кимось батько дитини, я пробираюся ближче до виходу, де вільніше і думаю, він зайде і ми опинимося поруч.