Жінка. Аварія. Страховий поліс.

Доброго дня. Наснилось, наче я мала продати одній жінці страховий полюс, бо вона з сім’єю збирались у подорож, і я розуміла, що вони повинні його купити, інакше вина буде на мені, якщо щось станеться. Я до них приходжу, а вони сидять на узбіччі якісь брудні, а їх машина вся розбита. Я питаю, що сталось і вона розповіла, що вони чекали в машині дочку зі школи. їхала інша машина і, не побачивши їх, врізалась. Машина розбита, але вони всі цілі. Я їй кажу про поліс, вона дуже зраділа і сказала, що візьме обов’язково. Я приходжу в офіс, в дивлюсь, що співробітники є і наче працюють, але начальниці немає і вона вже не прийде. Бачу телефони стаціонарні, але знаю, що вони відключені за несплату. Всі користуються мобільними. Дивлюсь на все це і не розумію, як їм вдається тут працювати, адже бізнес вже закрився. Тим не менше я починаю шукати полюси і не знаходжу, тоді дзвоню своєму знайомому і він висилає мені цілу кіпу полюсів різних страхових компаній і всі виписані на цю жінку і її сімʼю. Я обираю один і рушу до неї. Приходжу і бачу, що вона сумна якась. Я питаю, що трапилось, а вона відповідає, що в наслідок тієї аварії помер її свекор та її чоловік (причому, вона так сказала, що наче він не був її законним чоловіком). Тим не менш, вона бере страховий полюс і збирається у дорогу, сказавши, що як би там не було, а життя продовжується. Далі бачу її в аеропорту, вона зі своєю сімʼєю сидить біля столику бару і чекає на свій літак. Поруч стоїть маленький хлопчик (чи то син її сусідки, чи то подруги) і хоче поїхати з ними, але вона йому відмовляє, адже його немає в документах. А неподалік теж за столиком сидять двоє чоловіків, один з яких наче її чоловік. Він був схожий на колишнього футболіста Олексія Михайличенка. І я знала, що вони теж нікуди не летять. До речі, Михайличенка я знаю особисто, бо він був нашим постійним клієнтом, коли я ще жила і працювала в Києві.