В автобусі. Куртка. Бібліотека

З Різдвом Христовим! Наснилось, наче я кудись йшла чи то з моїм колишнім, чи то з моїм чоловіком. Не могла зрозуміти, тому що образи змінювались. І от ми йдемо по дорозі, а чоловік (чи колишній) йде на середину проїжджої частини і щось там залишає, кажучи, що воно нам необхідно. Потім ми поспішаємо на автобус, який стоїть на зупинці. Ми сідаємо і рушимо. На наступній зупинці заходить багато людей, стає затісно. Потім якийсь чоловік починає допомогти іншим людям зайти в автобус і стає ще більш незручно. А я в руках тримала свою стару білу куртку (вже давно її викинула), і в такому натовпі мені було важко її втримати, адже тримала я її однім пальцем за гачок. Люди в автобусі починають пробиратись до виходу, і стає ще більше тісно і незручно там знаходитись. А зі мною вже не мій чоловік (чи колишній), а моя мама. Вона каже, що на наступній зупинці нам виходити. Коли ми вийшли, я побачила, що куртку я загубила в тому натовпі. Кажу про це мамі, а вона навіть десь зраділа, що так сталося. А я тоді подумала, що в мене є ще одна куртка, темно-блакитного кольору (теж давно її викинула). Ми прийшли в якусь будівлю і я не могла зрозуміти, що саме це. Бачу великий стіл, схожий на прилавок, на якому стоять коробки з чоловічим взуттям. Якийсь чоловік собі обрав пару і пішов. А я дивлюсь і думаю, що мені потрібний більший розмір, що це взуття для чоловіків з маленькою ногою і невисокого зросту. Далі бачу, що я знаходжусь у бібліотеці. Мені вона нагадує бібліотеку мого дитинства в 80х-90х роках ще при союзі. Я здивувалась, але відчула приємну ностальгію. Потім зрозуміла, що ця бібліотека більш модернізована, хоч дещо схожа на ту, що були за часів СРСР. А потім наснилось, що я одягла футболку ніжно-рожевого кольору.