Розрізана дитина, гарні квіти на асфальті

Запам’яталось 2 епізоди:
1. Я бачу маленьку дитину, немовля, не мою, не знаю чия, але чужа, поряд є її мама. В дитини розрізана грудна клітина, ніби робили операцію, але знаю, що вже пройшов час, а рану чомусь не зашили. Краї рани не прилягають один до одного, на відстані і в середині грудини видно всі внутрішні органи, але вони чомусь не заповнюють всю грудину, а лежать на дні, решта простору порожнина. Бачила маленьке серце, кишки і т.д. Я кажу цій мамі, що так не повинно бути, адже так рана сама не загоїться, мали б зашити. Дитина жива, рухається, але отака картина. Трохи дивна.
2. Я у дворі свого будинку в селі, мабуть вечоріє. Бачу, що на асфальті у дворі стоїть дитячий велосипед і ніби з нього чи зовсім порчд росте рослина, типу ружа чи як називається квітка високе стебло, а по ньому великі квіти. Наче ця квітка тут не має бути, я вириваю стебло, на кооесі велосипеда залишається велика оранжева квітка, я і її зриваю. Озираюся, а позаду мене, теж на асфальті, тільки там ще був ніби не товстий стовбур якогось деревця-типу росте з асфальту, а потім на висоті см 50 пропадає і решта росте величезний кущ знов таких же квітів тільки рожевих. Височезні міцні стебла густо розташовані, та на них густо розміщені великі світло рожеві квіти. І знов же відчуття, що квітів тут не має бути, що вони тут не доречні, їх треба прибрати (у сні нічого з ними не зробила). І кажу не знаю кому, можливо покійній мамі » це ж треба, щоб на асфальті виросли такі міцні великі квіти, а посади на землі, то або не виростуть, або будуть тонкими, слабкими, ніякими». Наче уявляла, що ці квіти доречніше б були трохи далі у дворі, де земля, а не асфальт, а вирости саме тут.