Переправа і вибір взуття

Наснився дивний сон сьогодні. Наче мені хтось сказав, що недалеко від нас хтось прямо на лузі вивернув цілу пучу взуття б/у. Я беру великий паке і йду туди. Але щоб дістатись до тієї кучі треба перейти по типу переправи, бо на шляху багато води чи то повінь чи щось тому подібне. І спочатку була невелика переправа, яка не діставала іншого берега, але більш надійна, а тепер замість неї зробили іншу. Тільки виглядає вона як довгі металеві труби різного діаметру від тонких до досить товстих як стовбури дерев, ці труби просто накидані у воду і якось плавають на її поверхні, не тонуть, але ніяк не закріплені, як кооись у фільмах показували сплав дерев по річках, а тут труби, тільки навколо рамка обмежуюча, щоб зовсім не розпливались. Є якісь люди, які намагаються перейти по цій переправі. Підходжу і я. Пробую, але тільки стаю на трубу вона опускається під воду, ніби не витримує мене, крутиться у воді і т.п. Я боюсь переходити, хоча бачу, що хтось і автомобілем поїхав. Якась жінка каже, що допоможе мені і типу штовхає мене на ту переправу і в мене якось виходить все таки перейти, у всякому разі я на іншій стороні і дісталась тої кучі взуття. Там бачу знайому (в неї така ж дитина як і мене). Вона показує дитячий босоніжок зеленуватого кольору і каже, що один є, а іншого не може знайти Я теж шукаю, але знаходжу точно такі, але оранжеві босоніжки дитячі, кажу нам такі мають підійти і кладу собі в пакет, потім ще мокасини беру дитячі. Знайома так і стоїть нічого не знайшовши. Потім я опиняюсь в якомусь приміщенні, разом з покійною мамою, там теж взуття стоїть на полицях, знаю, що теж секонд хенд, але вже доросле. Я дивлюсь взуття, дивуюсь, що воно виглядає як нове, жодних дефектів. Спочатку дивлюсь шкіряне, туфлі чорні з гарною вишивкою на низенькій але шпильці, потім босоніжки, шльопки, все шкіряне, гарне дуже, але мені здається, що розмір завеликий для мене. Я ставлю його на місце. А потім дивлюсь, просто на підлозі за стелажами стоять джинсові босоніжки з білою підошвою? на низькому ходу, типу спортивного стилю. Підошва якась трохи фігурна, я спочатку думаю, що через це вони мабуть не зручні для ноги. Приміряю, а виявляється, що навпаки дуже зручні і мееі якраз по нозі. Мама каже- давай купимо. А я кажу, що вони мабуть дорогі і в мене не буде стільки грошей, намагаюсь на підошві як розмір знайти ціну, але щось нічого не знаходжу. Залишаюсь в босоніжках. Там ще є і якийсь одяг, зокрема чоловічі сорочки, я їх глянула, але мені здалися більш на підліткові по розміру підходять, а не на дорослі. Мене дуже дивувало, що все було як нове, без жодних дефектів. Я спостерігала за відчуттями від босоніжок на ногах, в якийсь момент здалося, що трохи почали тиснути, але поправивши застібку, наче б то все добре стало. Потім ми сиділи за столом, їли щось, були покійна мама, її сестра, і покійний батько в майці не новій, я ще сказала мамі, давайте купимо батьку сорочку, на що вона мені відповіла-обійдеться. За столом я розповідала як з апетитом з’їла пучок зеленої цибулі, яку сама виростила.