Дивна полуниця, донька-хлопчик, батько дитини і «його» жінка

Снилося уривками, щось дивне.
1. Бачу шматок городу людей (це колишня однокласниця мого батька), росте полуниця у них,але дивна. Рядками акуратно посаджені кущики полуниці, але вони чорні, сухі, і дистя і стебла, а біля кожного поряд зходить ще один кущик зелений , невеликий і вже на них з’являються ягоди, але вони ще малі, зелені. Я хазяйці про цн сказала, зо якісь дивні у неї полуниці, куща посохли.
2. Я з донькою і чомусь з колегою з теперішньої роботи і начальнтцею з колишньої роботи йдемо вулицею від мого дому в сторону центру начеб то погуляли, мабуть вечеріє. Я з донькою йду попереду, над дорогою низько звисають гілки дерев, мені незручно йти і ми з донькою міняємося місцями, щоб вога йшла під гілками, а я правіше, вона ж низька ще. По дорозі заходимо до моєї двоюрідної сестри. Вони в дворі, чоллвік чомусь в чорній щляпі типу ковбойській (ніколи такого не носив). Донька бігала гралася, чомусь без взуття була, а в носках, дивлюсь, а вона ніби загубила одні носки, залишилась в інших чомусь різних, один червоний, інший білл-рожевий в смужку. Щукаємо носки свої ледь знайшли, було багато, але не нащих. Знайшли наші парні, сіруватого сіро-зеленого кольору з білими малюнками. Потім дивлюсь на доньку, на її волосся, а воно чомусь підстрижене як в хллпчика, але вже трохи відросло на шиї, скроняхі чомусь кучеряве і ніби мокре, я кажу, що волосся щось потемнішало і треба вже підстригати відросше (хоча в реалі у нас волосся ще темніше), тобто я чомусь побачила доньку як хдопчика.
3. Ми з донькою опинилися самі в якомусь будинку. За плануванням наче наш будинок, але я знала, що ми не вдома. Я сиджу в спальні (як і нас), на діжку чи дивані розкладеному, і простиня наша застелена, як зараз). Навпроти працюючий телевізор як і в нас. Донька бігає по будинку грається і тут я чую, як якась жінка говорить до доньки, що вона вкакалася. Я слухаю далі, розумію, що вона пішла мити дитину. І тут раптом з ліжка якого я не побачила, бо воно стояло в кутку за дверима, що відкриваються в кімтату, схоплюється батько дитини, був в одних трусах, на ходу одягає якийсь дивний верх від піжами, був великуватий за розміром і не чоллвічий, а більше дитяятй рожевий з якимись малюнками і біжить чи то до жінки (в ту сторону). Я чекаю, що буде далі, мені не зручно, думаю треба йти нам з донькою. Але чекаю. Починаю шукати памперс, знаю, що брали з сою, але не можу знайти, члмусь весь час дісиаю з пакета комбінезони дитячі (таких в нас немає). Злюсь, але врешті знаходжу памперс. Жінка приносиьь дитину, я одягаю памперс, а жінка лягає на ліжко і чогось чекає. Я тільки краєм ока на неї глянула, це була приємна жінка зі світло русявим волоссям під каре, і білій майці, якихось штанях піжамних з малюнком темнуватим, але світлих. Не зовсім худа. Чоловік як побіг переляканий так і не повернувся. Я розуміла, що це його жінка, що вони разом, але мені було дивно, що сплять на різних ліжках. Було так, ніби вона не ховається, а він ховається (в кутку за дверима), що я і не побачила його зразу. Я почала збиратися йти. побачила в цій же кімнаті дитячий памперс закаканий, думала чи забрати, але наче не забрала і поки не піщла, тільки збиралася, знову одягала дитині носочки. Було відчуття ніби я випадково влізла туди, куди не треба, побачила, що не треба було. Хоча жінка поводила себе спокійно. І дивно, що все відбувалось ніби в нашій з донькою кімнаті..