Дивовижа

Уві сні літала невисокою над землею на обтесаній від гілок колоді разом з чоловіком, який виглядав як колишній, але я знала, що це не він, а чоловік родом звідти, звідки моя мама. Було доволі весело, світило сонце.
Брудний одяг покійної бабусі я кинула в миску з чистою водою; бабуся чимсь була невдоволена.
Колеги виглядали дуже гарно, дивились зі здивуванням на мене, одна весь час сміялася.