Довгий шлях. Вибух машини

Доброго дня. Наснилось, що я з кимось (здається, то був мій чоловік), а також з колишніми начальницею і колегою кудись йшли. Начальниця з колегою попереду, а ми трохи позаду. Бачу, що вони відірвалися від нас, і пішли стрімко вперед, я хочу їм подзвонити, щоб вони зачекали, але на телефоні хоч і є їх номер, але кнопки виклику немає, отже додзвонитись не вийде. Потім ми їх все ж таки наздогнали, коли вони сиділи в якійсь кавʼярні. Але ми не зупинились, а пішли далі, без них. Потім теж вирішуємо зайти кавʼярню, але вона замаленька і дуже багато людей. Тоді я пропоную пройти далі, де мала бути велика кавʼярня, де нас швидко обслужать. Ми пішли, і раптом опинились неподалік площі Льва Толстого, що у Києві, а до кавʼярні так і не дійшли, хоч вона мала бути поруч. Ми ішли весь час вгору, і раптом я відчула, що мені дуже важко йти, я вже нереально втомилась. І раптом зовсім поруч відбуваються страшні події: хтось підклав у машину до якогось чоловіка вибухівку наповнену усілякими паразитами. Вона вибухнула і чоловік загинув. Я бачила бридку картину того загиблого чоловіка вкритого глистами і усілякими паразитами. Далі мені кажуть, що також загинуло чорне чи то козеня, чи то цуцик. А якась жінка каже, що його треба порізати на частини і викинути. А я кажу, що воно інфіковане вже тими паразитами і цього робити не можна, щоб інших не заразити.